«Місячної сонати» Бетховена
І Хочу спитати я у місячного сяйва,
До кого стелить уночі доріжку,
Проходить крізь відчинене віконце,
Крадеться тихо до чийого ліжка?
ІІ Чий сон укриє лагідним серпанком,
Цілуючи у стомленії очі,
Блукатиме у мареві до ранку,
І буде малювати сни пророчі?
ІІІ У мене мрія є – таємна, дивна:
Хоч раз пройтись по місячній доріжці.
Хтось, певно, скаже: «Та вона причинна,
І розум схований в душевній клітці!»
<
...
Читати далі »